Туман

Плачуть дахи почорнілі й холодні.

Хмари спустились на топтаний брук,

Далі – заломами зігнутих рук,

В лужі встромили шиплячі походні[15]…

Білим струмочком у синій туман

Пара сковзнула й загасла. Тоді —

Тиша така, що хрипіння годин

Чути, вкропилась до літер роману…

Мовчанка й тиша… Та раптом із ринв

Крапля по краплі, мов цвяхом у скроні.

Мов колючки у терновій короні

Звук цей. Ліхтар. Продає мандарин

Дівчина з довгим розрізом очиць,

З віями тихими, мов голубіння…

Ось ти продай мені муку терпіння!

Цноти даруй запашних полуниць…

…З гиком трамвай прокульгав перехрестя —

Скрійний хабарник та п’яний жебрак…

Лайкою плюнув безмежний барак

В улиці сонні блакитного міста…

Тягнуться спритні конвульсії рук

В душу мою, що зірвалась, сьогодні…

Плачуть дахи почорнілі й холодні,

Хмари спустились на топтаний брук.