Трель

Сну нема… Думки кружляють,

Відлітають в інше місце,

Де в колисці променисті,

Перлочисті мрії сяють…

Подивись – які величні,

Довговічні і ментовні,

Злотомовні, щастям повні,

Безгріховні, блискавичні.

Скоро ранок… зійде сонце,

У віконце кине промінь…

Збудить пломінь в легкий спомин.

І відгомін мовить: сон це?

Ні, не сон, а барвні трелі

Невеселі з серця линуть…

Українять, волю чинять,

В борні гинуть, як об скелі.

Чуєш – грають перед ранком

Колисанку в снах мелодій? —

То свободні, хороводні

Линуть оди вже над ґанком.

Ах, скоріше ніч втікала б,

Заплітала б чорні коси,

Впали б роси… голі й босі

На покоси мандрували б…

О, прислухайсь… трелі грають,

Вибивають… злотодзвонять…

Сум хоронять, сміх боронять,

Передзвонять, перлосяють…