Недорід

Гей, вітри, —

Атакують селянські хати,

Вимітають з дороги пил.

Так щодня – волохаті

До сонця встають стовпи…

Піщугою припали ниви,

Піщугою покрив самум…

З молитвами учора ходили —

Та в очи

– Так само сум:

І проса й пшеницю палить,

Ядерніє од спеки льон,

А жита – наче з’їди стали,

Наче надзелень хто сполов.

Гей, вітри, —

Атакують селянські хати:

Кошлатять солому стріх…

І немає де сіна взяти:

Тільки курай поріс…

І плетуться понурі думи,

Як шпориш при дорозі битій.

Тільки день – і фіранку руду

Розстеляють вітри в житі…

В радгоспі так само літо —

Обвіває жита норд-вест…

На нивах нехрещених повінь:

Аж гнеться чорнозем – овес…

Тлумачать: пари, сівозміни…

…Та тільки вітри атакують ниви,

Гудуть на трьохпільних клинах.