Слово

Настали ночі темні і глибокі,

І в тиші вогкій туляться сади.

Спадають німо в течію води

І листя, і зірки мільйони років.

Куди у тьмі не йди, не чутно кроків,

В таємній тиші губляться сліди…

А десь над вами села й городи,

Підводиться Господень зір стоокий.

Так ми життя хвилинне проживем,

Калейдоскоп одвічних наших тем

Розіб’ється об чорну тайну ночі.

Одно лишає нам хаос розлук:

В широкій ніжності відкриті очи

І Слово, роджене з блаженних мук.