Вартовий

Українському славетному війську

Повите все нічною млою

Спить місто ген край ніг твоїх…

Замовкло все… Лише луною

Пливе північною добою

Далекий голос вартових:

– Вартуй! Вартуй! Вартуй!

Твій шлях – цей мур. Навколо зорі

Ніч тихо плине в вишині,

Але в широкім цім просторі,

Немов в непевнім, темнім морі

Блукають марища страшні:

– Вартуй! Вартуй! Вартуй!

Непевна ночі ця принада!

Не вір, не вір цій теплій млі…

У цій півтьмі росте розрада

З степів, з лісів чигає зрада

Й плазує гадом по землі.

– Вартуй! Вартуй! Вартуй!

Геть сон з очей! Набий гармату,

З вогнем в руці пильнуй, чекай…

Хвилює вітер нові шати…

Десь нишпорять ворожі чати…

Пильнуй, пильнуй, свій Рідний Край!

– Вартуй! Вартуй! Вартуй!

Хай спочива весь люд коханий

Від мук, від ран в своїх хатах,

Тут непохитна, незламанна

Душею вся тобі відданна,

Пильнує варта на мурах:

– Вартуй! Вартуй! Вартуй!