На святах

– «Віє вітер, віє вітер,

кучугури наміта!

Хай на мене бог сердитий —

не боюсь я

ні чорта!»

Шарпнув гармошку і…

бехнувся ниць,

п’яні засипало очи:

дивиться з боку гурт молодиць,

наче сороки стрекочуть:

Люди – не люди: – сами язики,

Химка ж – не Химка: – оракул:

– «Хлопець який! Гармоніст який!

а пропаде за собаку!

…Хлопець який!..»

А він знову підвівся, і:

– «Гей, розступись!»

Знов полилася метелиця:

бубон, як свекор, бубонить під ніс

і брязкотять брязкотельця.

Чуб розтріпавсь йому,

очі, як дим —

Гляне – погляне. О, де ж ти мета?..

…«Кажуть люди, що не вийде

вже із мене ні чорта!

– Віє ж вітер, віє ж вітер,

кучугури наміта-а-а-а!»

…Люди – не люди: – сами язики,

Химка ж – не Химка – оракул:

– «Хлопець який! Гармоніст який!

А пропаде – за собаку!»