«Цілу ніч проплакала осінь…»

Цілу ніч проплакала осінь,

рвучи на небі волосся;

а на рано вмилася снігом, ступаючи босоніж.

А на рано – протерши очи,

припала до тополі:

– Тополенько, доленько,

погано голому та босому…

Ніби за літо в шинку пропито молодість всю…

Ніби обпилася самогону на бабиних поминках.