«Беру оберемок проміння…»

Беру оберемок проміння

Жовто-пухкої кульбаби,

Стелю і лягаю.

Коло мене коса,

Молоток і мантачка.

Бриль золотий захищав від спеки…

А в небі лелеки.

Далеко-далеко

Якісь невідомі лани

І високі намети…

Хороше бути ліриком степу,

Молодим косарем

І поетом!