Балада про весну

«Купало» сплів весні вінок

З ромашок, звіробою,

Пустив на зоряний ставок —

За тихою водою.

«Гадай, коханая весна,

Чи любить тебе літо?»

Й подавсь за мріями у снах,

Кудись в шумливе жито.

Шелесь русалка в осоці

(В очах її агати),

Пливе на дно з вінком в руці;

Вінок став потопати.

І плач, і сум… і плач, і сум

З очей весни туманом,

А вітер хмарами косу

Розпатлав над житами.

Пішла і зникла десь з плачем

Акордом суму в просинь…

І сльози капали дощем

На скошені покоси.