Чогось мені…

Чогось мені так весело сьогодні!..

Я вдосвіта у загравах устав.

Цілує ранок збуджені вуста.

Я тану ввесь в серпанковій безодні…

З зорею зустрічаю усміх дня.

Ах, день! Такий золотобарвний, милий!..

Він в серце молоді вливає сили,

І квітне, як садок, душа моя…

Мов кобза, забриніла пісня рання.

Гей, пісне дзвінко-струнная, лети!

І полум’ям розбуджуй поривання,

І прагнення до ясної мети!

На працю йду. Блищить повдовж дорога

Трамваї трахкотять удалині.

Вгорі ще бродить місяць срібнорогий,

Неначе в зачарованому сні.

Проходять сни, навіянії ніччю…

Зір денний визира в височині

Й до радощів, до дум, до праці кличе,

Тому так, друзі, весело мені!