«Я пив вино, як пила б ти шампани…»

Я пив вино, як пила б ти шампани,

Не знаючи, що опій п’ю, гашиш…

А серце билось, стрибало скоріш,

Як на шнурочку лялька з порцеляни.

І були б мрій розсвітлені екрани

П’янили серце все палкіш, палкіш,

Коли б знічев’я не розтяв їх ніж,

Коли б не сплили кров’ю серця рани…

Немов з трудящого джерельця, б’є

Із серця кров, розлилась довкруги,

Вже затопила вогняне моє

Бажання мрій, життя, борні, снаги.

У хвилях котить гомони розпуки,

Невольні взявши у кайдани руки!