Вечоріє

Пли-ве-сна-ми-ве-чір,

Ледве вії мружить,

Синяву мережить

Хмарами байдуже.

Тихо ти… Холоне

Обрій злотожеврий,

В пристані – долоні

Простині рожеві.

Глянь-мо-ре-сто-рани

В літеплі відбило,

І ковза в безкраї

Пароплав безсило.

Хоче у безмежі

У казки заплисти,

Стежать міста вежі

Й хмарки золотисті.

Прощавай же, милий,

Може буря буде,

Сколихнуться хвилі,

Мов кошлаті груди.

Замутять бурдою

Хмари бородаті,

А вітри з водою

Будуть танцювати.

Збісять дикі вали,

Загримлять поганці,

Може й пароплава

Дно візьме у бранці.

А тим часом вечір

Мрійно зорі лічить,

І встає стареча

Ніч.