Полон

Полонив мене Великий Бог,

Полонив мене Великий Добрий.

І розцвів я на скінченні всіх дорог,

Перейшовши нерухомий обрій.

І нема для мене перепон,

Не вартують зору чорні віхи.

Та не радісний мій радісний полон

І не тишать мене вічні втіхи!..

І прийшов до мене Дух Тривог,

І сказав: іди назад за обрій, —

Обдурив тебе Великий Бог,

Обдурив тебе Великий Добрий.

І послухав я і знову на землі,

Оточили мене людські межі

І затьмарились на білому крилі

Коліри небесної одежі.