І

…А я усе шукав пророків

Світ сну

Довічного віщуючих…

Життям, – мов весняні потоки

Омитих, впоєних і чуючих…

Про хід Безчасної Весни

У заходах я марив чудно, —

Як кликав день із давнини

У злому сніти непробудно…

…І день звичайний… Млистий, хмарний…

І в жилах квола, в’яла кров…

О, хто ж прийде із Сну, —

Примарний,

І висвятить мою Любов?!

Десь в млі дзвенять, горять потоки…

Хтось там рида в простір вогніючий —

Що я шукав, чекав пророків,

Що я повірив

Ранкам

Дніючим…