«Я хочу радости, я сміху, сонця хочу…»

Я хочу радости, я сміху, сонця хочу!

Яка верба ласкава, вишня – молода.

Як лагідно десь в потоках плюскоче

Ясна вода.

В небесних заводях з ясними вантажами

Пливуть далекі білі кораблі:

То радісна весна – багатими дарами

І то заручини землі.

Дзвенять сади, мов золоті бандури,

І ниви сонячно всміхаються селу:

То красень май – музика мудрий

Склада землі хвалу.

Земля ж, мов квітка пелюстки розкрила

І кличе всіх спочити від турбот…

Навіщо ж ми собі заборонили

І радість, і любов?!

Невже ми боїмось вогню ясного сміху?

Чи соловейків спів з дороги нас зіб’є?

– Відкриймо ж серце, для земної втіхи,

Нехай, змарніле, п’є!