Листопад

Щодня смутніш весела карусель,

Ясне готується в дорогу літо.

І тихі заводі далеких сел

Осінній каламутить вітер.

Через дахи, через будинки ржаві

Промерзлий дощ одвіяних листів.

І табуни сполоханих граків

Тривожно линуть над полями.

О море днів, розбурхане вітрами!

Де хмурий листопад

Під дзенькіт чоток і лопат

Бреде в село розгаслими шляхами.

Не відчиняйте, люди, хат,

Замкніть на засуви всі брами!

Тонкі тумани виросли до хмар,

Димлять на сивими річками.

І заходу кривавий жар

Не тліє більше вечорами.

По цілих днях худі ворони

Ганчір’ям висять на гілках.

І темний ліс, обідраний і чорний

Наводить дикий жах.

А вітер рве, шумить і крутить,

Вихрить на деревах.

Одні тумани мов прикуті

Стоять уперто на полях.

Стоять і мовчки п’ють холодні хмари

І враз здригаються плачем…

Уся земля, мов рана,

Ятриться гноєм і дощем.