«Нависли хмари грози і крови…»

Нависли хмари грози і крови,

Закрили сонця правдивий світ.

І громи смерти уже готові

Ударить землю, вселити гніт.

І почорніли земельні груди;

П’явки, гадюки без міри пруть.

І притаїлись лякливо люди,

Когось чекають, чогось-то ждуть.

А духи смерти, неначе тіні,

Літають тихо і сіють зло.

І нижче хмари спустились сині,

І сонце в спокій кудись зайшло…