«Чи я забуду тут, в неволі…»

Чи я забуду тут, в неволі,

Тебе, осонцена блакить,

І вас, мої стрункі тополі,

Що звикли з небом говорить?

Цей колір ливсь – з весняних соків,

Як довга і солодка річ.

І я з дитячих милих років

Його спивав і день і ніч.

На хвилях плинув я чудових

З просторів моря і степів,

В зірках купався смарагдових,

Лазур’ю в хмарах пломенів.