Тоскно

Як тоскно од електрики вечорами!

Як тоскно од білих ліхтарів!

Хтось навіки замкнув зачаровані брами

Зачаровані брами Голубих олтарів.

В кафе, на майданах, у скверах застиглих,

У шумних театрах, у церквах мовчазних

Хтось гукає закутих, хтось гукає безсилих

Одмикати замки біля Брам Золотих.

А душі турботні зіходять сльозами…

У буднях вони погубили ключі…

Їм ніколи, ніколи не відчиняться брами,

Їм довіку блукати в безранковій ночі!

О, випили душі тремтячого жаху,

О, випили душі німих вечорів!

І мовчки шукають Великого Шляху,

Таємного шляху до Святих олтарів.