Смерть

Уздрів я череп під ногами

З пробитим кулею чолом…

Зернятко, внесене вітрами,

Тюльпаном в скронях проросло.

І череп той, мов пишна ваза

На імператорських столах…

Так. Смерть взяла когось і зразу

Новим життям вже зацвіла.