Лев Скрипник

Народився 1903 року на станції Ясинуватій на Донеччині. З одинадцяти років працював на шахті, в порту, на залізниці. У шістнадцять років пішов добровольцем до Червоної армії, був ад’ютантом комуністичного батальйону.

Після тяжкого поранення жив у Харкові і працював на хімічній фабриці, пізніше знову на шахті. Разом з тим вів авантурницьке життя, мав зв’язки зі злочинним світом, багато мандрував, не раз потрапляв до в’язниці.

Друкуватися Скрипник почав з 1922 року. Окремими виданнями вийшли книги оповідань і повістей: «Вибух» (1928), «Двісті п’ятдесят перша верства» (1929), «Будинок примусових праць», «За все», «Маленька степова рудня», «Немає праці», «Шурка-Сконар» (1930), «Кортояк», «Смертна камера», «Таке життя» (1931), «БУПР» (1932).

Помер у психоневрологічній лікарні в Полтаві у 1939 році.