Мрія

Стихнеш, втомишся, мій буревію,

К дому повернешся сам…

Вернешся, сину, я голову змию,

Білу сорочку подам.

Славу прокляту – шолом і оружжя —

Я в бур’яни занесу…

Виведу в поле, де кречети кружать

Золотогриву красу.

Спражився спрагою, вбігався бігом…

О, як обвітривсь в вітру!

Стіл застелю тобі скатертю-снігом,

Порох на вікнах зітру.

Виросли яблуні, стали високі.

Спатимеш ніч у саду…

Спатимеш – журно шумітиме сокір

Десь угорі, в холоду.

Стихли бої. Одгули буревії.

Світяться зорі на тихий Бахмут.

Вітер колише комишеві вії,

Де тільки води пливуть та й пливуть.