У жовтні

Жовтими листочками (там, де віти долу)

яснії жовтневії пропливають дні…

Вечорі у серце стерниною колють,

стежечками пісенька на папір мені.

Покохав я Осінь (восени ж і Жовтень),

як свою касарню, Осінь полюбив! —

Спомини на серце червіньковим золотом,

батогами зорі крають небосхил.

Гей, співай веселую, пташечко-гармошко,

заспівай веселую на новий мотив!

Про життя в касарні, і про дні хороші,

й проте, як Наталочку стрілець полюбив…

…Під ногою лунко-лунко тротуари…

І на серце лунко, радістю – вона!

Пам’ятаю, небо було каре-каре,

плуталась у хмарах блідая зоря…

З того часу пізно по Сінній вертаюсь.

І русяві ночі. І русяві дні.

І русяві пісні про мою Наталю —

стежечками рівними на папір мені.