Сумління

Ходім в сумну, нелюднену пустелю

Величні сфінкси там стоять.

В них люди віковічно сплять…

Ми там збудуємо оселю;

Ходім скоріше… Постривай,

А Рідний Край?

Ходім в буйне, шумно-веселе місто,

Де в день і в ніч кипить бенкет.

Там не голосить кулемет,

А гра оркестра урочисто.

Ходім скоріше… Постривай,

А Рідний Край?

Ходім туди, де вічно сяють зорі,

Де вічно шелестить трава.

Де сонце сяйво розлива.

Не утікаючи за гори…

Ходім скоріше… Постривай,

А Рідний Край?