Іней

За білим маривом жагучий скрип возів —

Іржаві відгуки тернового терпіння…

А тут, на травах, на гнучкій лозі,

Розляла осінь вина білопінні.

Цей день зажурений веде мене, як друга,

В сивизну тиху, в брязкіт збройних літ,

Коли серця у грудях бились туго

У такт дзвінкий бойовищ і копит.

І згадуєм діла такі наївні й прості,

І захват бойовий в небойових піснях,

Як лляли кров ми на осінні брості

Запушеного приморозком дня.

І день білявий мій – юнак сереброкудрий

Нагадує мені, що вже давно-давно

Розквітла брость, якій ми так немудро

Точили мудре молоде вино…

…У інеї ліси, немов у мреві,

Ті сами дерева, що знав я їх колись,

За тих часів, коли громовим ревом

Дні буреломні землю потрясли…

О, дні прозорі! Кришталі осінні!

Були ви сміливі, прекрасні і страшні,

Як рвались ваші поводи ремінні,

Як червінкова кров горіла на стерні…

…За білим маривом стихає скрип возів,

Колись вантажених понівеченим тілом…

І мовчки я схиляюсь до лози,

До червінкових віт, покритих білим…