Первоквіт

Продавала первоквіти

Дівчинонька молода,

В неї очи – тепле літо

Ще й хустина голуба.

Заманило місто степ

На панелі чорні…

Ах, знайоме слово неп,

Не знайомий корінь.

Пов’язала у пучечки

Перші паростки весни

І летять думки далеко:

– Де ви, села, ліс, кущі?

Не продам сьогодні квіти,

Бідна моя голова.

– За пучок п’ятачок, —

Отакі були слова.

А у вечорі, о, зорі,

Ліхтарі сумні,

Розгубила первоквіти

Першої весни.

Якусь подругу зустріла

– Ох, порада п’яна… —

І дівчину напоїла

Міста чорна слава.

Ах, роса, роса і сум…

На твого хустину

Теплі очи на снігу

Нічка розгубила.