«На щастя сакви приторочені…»

«… і пам’ять ніжних на землі».

В. Блакитний

На щастя сакви приторочені,

на славу вигнуті луки —

це нас на сідла позолочені

колись підносили віки.

І бистрі коні, сріблом ковані,

і повні стріл сагайдаки…

Це ми – комонні і шиковані

у Святославові полки.

І килими, й зелене клечання,

і через сідла – красна дань:

і полонена Половеччина,

і золота Тмутаракань…

…Бредем в колошах десь по Ніжині.

Боїмся вітру і води —

і не комонні, і заніжені,

і без оружної ходи.

По нас ні дзвону, ні віхолиці,

і не співає турів ріг.

Ми розбрелися по околиці —

полки, що збилися з доріг.