Багряні дні

Багряні дні… Крізь запах тління,

Крізь неба мертву синь

П’ють жадібно злоте проміння

Зажурені ліси.

Пустив по вітру хтось червінці

І пасма срібляні…

Кому ж то саван осінь витче

В багряні дні?..

Вже хтось у тузі рвав волосся,

І місяць – колесом.

Прийшла й сказала кленам осінь:

«Несу

не сум,

а сон…»