А я піду

І знову я в примруженім екрані

Знайти зворушливі натяки хочу…

Твої могутні, незабутні очи —

Мої роз’ятрені, гарячі рани!

В полях нехай і громовиці, й зливи,

Нехай по вулицях кричать трамваї, —

В оркестрі скрипка про вогонь співає,

Кричить про неподолані припливи!

З екрана тінь синява, непокірна —

З інтриг сплетіння, з кадрів перепліту —

Скресне таємним та привітним мітом

І розітне мою любов надмірну…

На полотно терпкий електропромінь

Поклав чеканні та чіткі обійми,

А я з-між ребер власне серце вийму

І понесу на пагорків заломи!

Крізь листотінь лапастого клен-древа

Червоних блищиків скресає гама…

І юрби п’ють вибагливу рекламу

Й дари несуть за радість ключареві…

А я піду крізь будні – дні та ночі —

Примружений, мов тіні на екрані,

Щоб мріяти про городи незнані

Та про могутні, незабутні очи…