Зимовий вечір

У поле глянеш од порога

І в серці музика росте:

Пливе зоря золоторога

Небесним морем в синій степ…

А там сніги небесну рану

Тамують свіжістю і сном…

Зоря згубила шаль рум’яну

На стежку під моїм вікном.

І в фіалковому просторі,

Де вітер лагідно шумить,

Хтось засвітив свічада-зорі,

Сипнувши щедро їх в блакить.

А явори, від вітру п’яні,

Поснули всі блакитним сном,

Зоря згубила шаль рум’яну

На стежку під моїм вікном.