Наш шлях

Порослий тернем, будяками,

В глухих степах

Простягсь долинами, горбами

Наш шлях.

Кругом пітьмою оповиті

Степи сумні,

Лунають мов несамовиті

З пітьми ридання голосні…

«На поміч!» – котиться ярами,

Рида в степах…

Рвем терен голими руками

І кропить чиста кров наш шлях…

Туди! Вперед! На поміч брату!

…Постій!.. Йдемо!..

Геть темну ніч і тьму прокляту!

Ми ясне світло несемо!

Немов зоря воно над нами

В глухих степах,

Зове, веде нас байраками,

Де довгий наш простягся шлях.