Не криюсь…

Не криюсь: часом хочеться забути

Тривожні дні і відгук громовиць, —

Тоді б мені в пахуче лоно рути,

В тепло землі упасти горілиць.

Щоб все було: далекий млин, лелеки,

Вітрів дитячих міти і казки…

Та то лиш мить! Вона така далека,

А гін життя так боляче близький.

Ні! хай гримить! Не двічі і не тричі;

Хай нам іти під смертоносний град, —

Коли людині гляне смерть у вічі,

Тоді життя прекрасніше в стократ.