«Ні, такої лихоманки…»

Ні, такої лихоманки

І в хворобах не буває:

Кожна думка, кожна гадка

Твою постіль облітає.

І глядить, як ти головку

На подушечку зложила,

Як волоссячко із шовку

Твою білу грудь накрило.

Твої білі груди повні,

Що з сорочки виглядають,

Будять жартоньки любовні

І кров грати заставляють.

І твоїм тим тіла чаром

Муж втішає ласі очи,

В’яло хмелиться нектаром

І, мов кіт старий, муркоче.

Я ж у муках зо стіною

Все те чую і зідхаю,

Та із туги, із кохання,

Ніби полумінь, згораю.