Пісня

Ой запали сніги та подули вітри,

Заскрипіли морози, —

Залишили в душі тільки пісні дві-три,

– ваші пісні дві-три —

Між житейської прози.

Прогриміли бої, одгоріли вогні,

Затягнулись кордони, —

Не розбить ланцюгів ані вам, ні мені,

– ой ні вам, ні мені —

Не розважити дому.

Ой засипались дні, одлетіли літа,

Та затерлись дороги, —

І про мене у вас вже ніхто не спита,

– вже ніхто не спита —

Ні брати, ні небоги.

Одцвіли вже сади, одшуміла вода,

Затуманились хвилі, —

Був у мене один, що мене б і згадав,

– може б часом згадав —

Але він у могилі.

Одлетів я мов лист, наче човен одбивсь,

Заблукався як вітер, —

І забув, де ходив, розгубив, що любив,

– все згубив, що любив —

Наче вихлюпав з відер.