Доля

Дівчина з устами блідними,

Дівчина, з очима-безоднями

Обнімає мене руками нерідними

І цілує устами холодними.

То – моя доля радістю не вінчана,

То – моя доля теплом не обвіяна.

Повела мене у Нерадість Дівчина,

Дівчина казками замріяна…

Там я забув Святі Заповіти,

Розгубив пелюстки цвіту вишневого…

І іду душею і серцем зотліти

У царство Змія Огневого!..