Острів Перун

Цей велетень – граніт – із сивих хвиль Дніпра

Рвонувся до небес і скам’янів в пориві,

Між скель трава, немов рудая грива

І полоз у траві шурхоче раз у раз…

І шумами трави співа старовина,

А вечір задививсь в ясне Дніпра свічадо,

І степові вітри сьогодні ніжно гладять,

Як сто віків назад – чуприну Перуна.

В траві – рябе перо, це тут спиняв свій лет

Ще нині, на зорі – меткий і дикий качур…

Колись знаходив тут не раз перо орляче

Прадавній предок мій, – козак, а не поет.

Перун, як гордий лев, заліг серед Дніпра…

А навкруги степи, вітри та сині далі —

І скелі у воді – мов сріблі емалі

Перун, як гордий лев, заліг серед Дніпра…