Ранішній бенкет

Роззолочений сміється сад…

На сталевих сопілках холодний ранок виграє…

І синій дим сріблистим відблиском бринить довкола сонних груш…

Хто тут був?

І хто росистими акордами в розпалене мені лице кидав?

Переображений і блідий в тріумфі сонця схід горить…

Тремтить від холоду напіврозкрита розкіш білих рож…

Чи то стомився день, чи я згасаю?..

(Чи, може, за синім берегом нові горять острови?)

Стихає гамір улиці і кам’яні верхи зникають…

Допливаю!

Холодними долонями огняний квіт зриваю…