Ранній сніг

О, який розмах, розбіг! Білий сніг, ранній сніг!

Жовтий килим, шитий білим, на зів’ялих травах ліг.

Сплять у білій ніжній вовні легкі шепоти дібровні,

Срібномовні, тихокрилі, невимовні, як і сни.

Пелехата біла тиша ніжно, ніжно їх колише.

І не лише – срібнорухи заворожує лісні.

Дума думку чорногрудий у сніговій шапці дуб.

Скільки білі сніжні милі заховали в полі згуб?

Скільки шовку жовтих ниток сон уткав у килим снігу,

Скільки в кризі мертвих квіток, скільки в ній сконало квіт?

Дума думку дуб дібровий, з жалем дивиться на кригу —

На чолі її блискучім розцвітає Снігоцвіт.