Забуте місто

Хитає вітер ліхтарі

і дико свище по кварталах.

Вже ніч лягає покривалом

на чорні бані й димарі.

Принишкли площі

й вулиці,

де пленталось життя базаром.

І тільки осінь стеле хмари,

та в сквері клени слізно тужать,

та чорні тіні,

мов ченці,

з кутків шниряють по калюжах…

Гуляє вітер ураганом.

З ним я —

бо ми рідня по крові —

десь на десенських берегах —

з ним побраталися в діброві…

Тупі обличчя,

сонні пари,

багнюка вулиць,

шум базарів,

дрібні стремління і турботи…

Тут сон віків – іржа болота!

Лише кротам тут гарно жити,

що віддали покорі

гордість,

і тим,

хто злякано спішить

взять у життя

на спокій ордер…