Митя

Під ногами

Шугає вітер,

І вужами

Плазує сніг.

Всі спішать,

А безногий Митя

Не спішить,

Бо не має ніг.

Чути кроки…

Веселі крики…

Ех, коли б він

Ходити міг!

Митя чистить

Чужі черевики,

А в самого

Немає ніг.

Проїжджає авто:

– З дороги! —

Та немовби

На глум, на сміх.

Об панелі

Вистукують ноги.

Ну, а в Миті

Немає ніг.

Пам’ятає:

Голодна Одеса,

Залізниця…

(Згадав і стих.)

Замість хліба

Попав під колеса

Й з того часу не має ніг.

Він, здається,

Ніколи не плаче,

Хоч і в погляді

Мало втіх.

І на кожнім

Футбольнім матчі

Біля сітки

Сидить без ніг.

Якось вдарився м’яч

Об камінь

І до Миті нараз

Підбіг.

Відштовхнув його Митя руками,

Бо у нього

Немає ніг.

Під чиїмись

Ногами вітер

І болото

Плює з-під них,

Ну, а Митя

Немов невмитий…

Це тому,

Що не має ніг.

А навколо

Все ноги й ноги,

Та здається,

Мільйони їх.

І клекоче

Придушений стогін:

– Чом у нього

Немає ніг? —

У пасажі

І кроки, і крики

(Ех, коли б він

Ходити міг!).

Митя чистить

Чужі черевики,

А в самого

Немає ніг.