Лубні

Вступ

Де навесні сивіють віти

Акацій білих у гаю,

Я пісню кидаю свою

Між запашні, п’янкучі квіти.

А вітер ніжний приліта,

І пісня маком зацвіта;

Про Рідний Край, кохані ниви,

І кислі присмаки кислиць…

А місяць повний і щасливий

Пливе між вицвілих зірниць.

Легенди творяться таємні

Серед сопілок солов’їв.

Я тут зростав, співав, любив

У ночі, запашні і темні.

І сестрою мені була

Блакитна, лагідна Сула.

2

Наливайків брід

Лубні мої, моя колиска!

Легенд загублена луна…

З-за хмари кібець вирина

Над давнім полем бойовиська.

І там, де брязкали мечі,

На власній ниві орачі

За плугом йдуть, і сонця промінь

На рало падає сріблом.

Я тут, неначе в ріднім домі

Над цим оспіваним руслом.

Де під вербою хвилі сині

Несуть дитячих років слід, —

То славний Наливайків брід

Попід горою, у долині.

Верба схилила довгі віти,

Як свідок щастя і розлук…

Поета зве пісні творити

Якоїсь пташки ніжний звук…

Тут Наливайко в ніч киплячу?

Топив із золотом бочки,

А я свою любов дитячу

Згубив над спокоєм ріки…

3

У моїй стороні

Упаде ясний світанок

Десь у далину…

Двійко гарних подолянок

Йдуть по дивину.

Босоніж ідуть у росах.

Ззаду срібний слід.

Янтарем горить на косах

Світанковий світ.

А в садах – вишні червоні

Жаром миготять.

А у стайнях – власні коні

Сіном хрумкотять…

На покосах дзвонять коси, —

Косять косарі…

В дружній праці луг голосить

З ранньої зорі.

Це – удень. А прийде вечір

Синій і легкий, —

У садках заводять речі,

Пісню парубки.

Зашумить село піснями

Не село – розмай.

«Хто веселий – той із нами

Танок починай!»

Зійде зірка вечорова,

Місяць засія, —

Україна грає нова,

В радощах буя.