Нічка

На руську землицю лягає вже нічка,

Спокійна, мовчазна, на личку з зірками

Поля потемніли, зчорніла і річка,

Хатки до землі ген припали дахами.

Хатки почорнілі і чорні в них люди

Попукані руки й твердії мозолі,

Лягають втомлені – і тихо усюди,

Затихла вже праця у хаті і в полі.

Спочили… Се може єдині лиш хвилі,

Що нарід наш горе скидає зі спини,

Що поту не ронить, не гине в знесиллі,

Єдині безжурні житя се години.

Гей, ноче! Як станеш від сонця тікати

І пітьми плащ чорний у бори ховати,

В мойого народу возьму ту тьму-тьменну,

Ті стони зловіщі і долю злиденну.