«Приїзди, скоріше, друже…»

Приїзди, скоріше, друже…

Я нездужаю, тяжко нездужаю.

В голові – московські вулиці, скандально переплутались.

І як не ходжу бульваром, не цілуюсь у жмурках з черешнею…

А падаю… Все падаю на брукову неприємність.

А ві сні плачу за Вагнером, жаль такого лебедя… Слізно…

Душе моя, ну, як за нелюбим.