«Житом, калиною літо цвіло…»

Житом, калиною літо цвіло.

Парусом ранки лягли на озера.

День підіймає чоло,

День золотіє у дверях.

Радісно п’є на світанку земля:

Келихи вітру, роси і проміння.

Дзвонять колоссям поля,

Кличуть мене на весілля.

Слухай! Як ніжно кругліє зерно,

Стигнуть жита і квітує пшениця.

Поле – пахуче вино,

Я невсипущий п’яниця.

Очі п’яніють, темніють від трав,

Трави туманять степи і дороги,

Зоряно вечір упав

Сонцем холодним під ноги.