Згадка

Пам’ятаєш місто маленьке

на далекій, глухій провінції,

де не чути трамвайного

дзенькоту,

де любов переллята за вінця.

Пам’ятаєш —

маленький цирк

і мене – укротительку звірів.

Не забути хвилин цих,

невимовно болючих і щирих…

Пам’ятаєш – притих партер,

(за першим дзвоником другий)

Й ти об ноги мої тер

Шкіри своєї смуги.

Пригадай золоті сни,

Мій німий, смугастий любовнику,

Пригадай після виступу ніч,

Таку страшну й молитовну.

Я у клітці.

Тиша густа.

Лапа твоя на моє стегно.

(там і зараз, біля живота

Хрестик, синьо-таємний).

Пам’ятаєш

У цирку була

Молода й запальна тигриця.

Я її укротить не змогла —

І пішла,

Бо коритись – не личить.

Пам’ятаєш – виступ останній

І анонси – «новий укротитель».

Ти відчув те прилюдне прощання

І дивився очима розбитими.

Грав Джордані, як завжди, тустеп

І од музики злий і напругий

Ти об мене з розпукою тер

Шкіри своєї смуги.

Ми провели закляту гру

(як згадаю – жахаюсь сама).

Навіть ворог мій – комік Штрулеп

В хвилюванні пальці ламав.

Було тихо в людській юрбі.

Наче й публіка чула кров.

Після нашого виступу вбивсь

Молодий акробат Гро.

Я забула далеке місто

І малесенький цирк на провінції.

Але в пам’яті ти кігтистий, —

І любов переллята за вінця.

Велике місто.

І в зоосаді

Мужчина коханий

сказав —

«Глянь, он красивий тигр» —

І так розпачливо,

і так тьмяно

Я закричала:

«Ти!»

Ти впізнав і твої вуста,

(Я відчула, мій Зеро, я знаю),

Як останнього вечора, так

Тричі сказали – «Рай-я».

То була золота гроза,

Нині складаю вірші.

Директор зоосаду писав: —

«Тигр хворий. Здоров’я гіршає».