«Остання мить перед заходом сонця…»

Остання мить перед заходом сонця.

В куточку смітника всміхнулося життя.

Замурзане дитя з порожнього віконця —

листочком золотим забавлене дитя…

Листочком золотим, що кинула тополя

з вогненного гілля, що високо вгорі…

Краєчком усмішки мені всміхнулась доля —

сльозою першою вечірньої зорі.

Краєчком усмішки, листочком із тополі,

замурзаним дитям з порожнього вікна…

З високого вікна – останній промінь волі,

з-за перехрестя ґрат – останній погляд дня…