Обід в Лебедині

По світлих маківках проходить дивний Спас.

В медово-золотих садах сіяють ризи.

Обід в Лебедині. Господь, як голуб сизий,

У світлій корогві проходить мимо нас.

Моління скінчено. Стихає думно бас.

Й гріховно дивляться з розісланої свити

Дари землі: хмільний медовий квас,

Опуклі яблука і груші соковиті.

Посядем в холодку. Хай мружиться на нас

Крізь віти золоті Господнє світле око.

Піднесені чарки благословили час,

Віконця келій, небо і бароко…

Піднесено дзвенить, мов просвітлілий, глас,

Вітає чесний мир у доброму здоров’ї,

І мати-ключниця всміхнулася до нас

З-під брів, уславлених на всьому Придніпров’ї.

Не тчуть уже тепер такий ясний атлас…

І хтось зідхає з нас зідханням многогрішним.

І яблуко бере… Та тільки в чарці Спас —

Рятунок серцеві, дарований у вишнім.

В ділах Всевишнього хто з нас не невіглас?

І наш отаман – дудля знаменитий —

Призовно крякає і попускає пас,

І налива чарки допиті й недопиті.

По маківках дзвіниць проходить світлий Спас.

В медово-золотих садах біліють свити,

І тіні стеляться від келій сумовиті,

І вулії шумлять, і мрійно ллється час.