«Між могил, – все оманність…»

…Між могил, – все оманність…

І вуалі сині на вечір.

Ти сказала: – відхожу в тумани… —

І тобі не перечив.

Догоріли на бані каплиці огні…

– О, – життя злото-трунки жагучі!..

…Щось ласкаве співала востаннє мені

Щоб не мучивсь…

І пішла… По житах…

У кипінню, між бризки волошок…

– Комусь задум в замрілих очах,

Сон хороший.

Я піду до білих беріз —

Що у сутінках – болю дарунок…

Що від неї із заходу вітер приніс

Вже останній цілунок…