«Я лиш одно, одно…»

Я лиш одно, одно

Скажу тобі сьогодні:

Криниць глибоких дно,

Шляхів далеких даль,

Небес одлегла синь,

Найбільше чулий жаль, —

Вони всі – смагла рінь,

А ти… ти – та безодня,

Що втонув я у ній,

Ти – той чужинний шлях,

Де я зблудив, як стій,

Ти – та блакить блискуча,

Де стриму мрій нема…

Ти – та любов жагуча,

Що, хоч сліпа й німа,

Збудила у піснях

Потужний зрив чуття,

Натхненну бурю в серці…

Благословлю життя,

Що в нім цвітуть ці герці.