«Плакайте, плакайте, плакайте…»

Плакайте, плакайте, плакайте,

Гасне затеплений південь…

– Чуєте крукові крякоти

Там, де виспівував півень?

Сунеться хмарове оливо,

Тіні ганя по долині,

Захід, мов огнене коливо.

На панахиді по днині.

Сонце полонено хмарами —

Нетрами хмар пелехатими —

Князь світлозорий козарами

Дикими і волохатими.

Плакаймо, плакаймо, плакаймо:

Небо запалося трунами;

Похорон днини одплакуймо

Вечора чуйними лунами.